1. Розміщення озимих культур по попередниках

В кожному господарстві рекомендується  45-55%. площ озимої пшениці розміщувати  після чистих і ранніх зайнятих парів, інші – після багаторічних трав, зернобобових культур. Висівати озиму пшеницю після кукурудзи  на силос доцільно тільки після ранньостиглих гібридів, що можливе лише за умов випадіння значних дощів і достатнього зволоження кореневого шару грунту. Основні площі після кукурудзи на силос і гречки слід відводити під посів озимого жита та тритікале. При достатньому зволоженні метрового шару грунту озиме жито та тритікале доцільно висівати по озимій пшениці. 

2. Сортовий склад

У кожному господарстві повинно висіватись не менше 2-3 сорти озимої пшениці з різними агробіологічними властивостями. З урахуванням цього, слід розміщувати на чистих парах сорти: Донецька 48, Одеська 267, Альбатрос одеський, Тіра; по ранньому зайнятому пару та гороху: Донецька 48, Харківська 96, Одеська 267, Альбатрос одеський; по багаторічних травах:  Одеська 267, Донецька 48; по кукурудзі на силос: Харківська 96, Донецька 46. Кращими сортами озимого жита є: Харківське 95 і Харківське 98, тритікале – Амфідиплоїд 42, Амфідиплоїд 15 на зерно, Амфідиплоїд 44 – на зелений корм.
Для планової сортозаміни і сортообновлення  науково-дослідними установами  та їх дослідними господарствами області підготовлено більше 2,5 тис. тонн насіння еліти районованих та перспективних сортів. Розроблено механізм та умови реалізації насіння, які доведені до споживачів. Загальна потреба насіння озимої пшениці для господарств області – 109-110 тис. тонн. Максимально допустимою вихідною репродукцією вважається Ш- IV репродукції. Тому при відсутності насіння цих репродукцій необхідно здійснювати міжгосподарські обміни.

3. Обробіток грунту

Основними завданнями по обробітку грунту в умовах цього року є накопичення та збереження вологи. Перш за все необхідно забезпечити оптимальний догляд за полями чистого пару. Несвоєчасний та неякісний обробіток грунту призводить до значних витрат вологи з орного та посівного шарів грунту, що в подальшому не дозволить одержати повних і своєчасних сходів озимини.
З метою більш якісного обробітку чистих парів слід використовувати культиватори УСМК-5,4, а на відносно чистих від бур’янів полях лапчаті борони ВНІЦ-Р, або борони БЗТС-1 з навареними сегментами ріжучих апаратів і лише на засмічених площах потрібно використовувати парові культиватори КПС-4, які обладнані лапами Міллера, або спареними бритвами, при цьому глибина обробки повинна зменшуватись до 8-10 см в липні і 6-8 см в серпні. На чистих від бур’янів полях можливий посів без проведення передпосівної культивації. 
Обробіток грунту після ранніх зайнятих парів і багаторічних трав за період, що залишився до посіву озимини, має бути таким же, як і по чистих парах.
Після гороху найбільш доцільно застосовувати поверхневий обробіток на глибину 6-8 см за допомогою дискових борін (БДТ-7, БД-10), або комбінованих агрегатів АКП-2,5, АКП-5, АРП-3 та ін. Грунт розробляється до мілкогрудкуватого стану. Перед посівом проводиться культивація за допомогою культиваторів УСМК-5,4 або КПС-4 на глибину загортання насіння.
Після кукурудзи на силос найбільш доцільним у нинішніх умовах є застосування комбінованих агрегатів АКП-2,5; АКП-5, АРП-3, що дозволить якісно підготувати грунт і витримати оптимальні строки сівби озимих. При відсутності таких знарядь грунт обробляють дисковими знаряддями на 6-8 см. Якщо до збирання кукурудзи пройдуть рясні дощі, то при підготовці грунту слід застосовувати дискові борони, а потім чизель-культиватори. Глибина обробітку грунту 8-10 см.
Для зменшення грудкуватості та ущільнення розпушеного шару необхідно застосовувати кільчасто-зубові котки КЗК-10, або борони БІГ-3А в агрегаті з котками ЗККШ-6 чи ЗККН-8,4.
Заготовка насіння до посіву
Несприятливі погодні умови весняно-літнього періоду негативно вплинули на розвиток і формування продуктивності озимих культур. У зв’язку з цим маса 1000 насінин буде на 8-10 г меншою порівняно з середньобагаторічною нормою. Врожайні властивості такого насіння не втрачені. Тому вкрай важливо ретельно очистити та откалібрувати посівний матеріал, довести його до високих посівних кондицій.
Враховуючи складні фітосанітарні умови 1999 року, обов’язковим прийомом передпосівної підготовки насіння є його протруювання. Це пов’язано, по-перше, із збільшенням розповсюдженості твердої і летючої сажки; по-друге, з наявністю на поверхні насіння великої кількості інфекції септоріозу, фузаріозу, гельмінтоспоріозу та інших збудників хвороб, які уражують проростки, сходи і рослини протягом всієї вегетації, внаслідок чого рослини гинуть або значно знижують врожай. Як показали дослідження, проведені в ІР ім. В.Я.Юр’єва, посів непротруєним насінням знижує урожай озимих культур на 6-12 ц/га, при рівні урожайності 56,0 ц/га. При вирощуванні пшениці за інтенсивною технологією, а також насіння високих репродукцій в першу чергу протруюють системними препаратами: вітавакс 200 ФФ (2,5-3,0 кг/т), фундазол (2-3 кг/т), байтан-універсал (2 кг/т). Слід зазначити, що при недостатньому зволоженні грунту та посіву глибше 5 см байтан-універсал знижує польову схожість і урожай озимої пшениці. Для обробки насіння під інші посіви застосовують препарати вінцит (2 л/т), дивідент (2 л/т), максим (2 кг/т), сумі – 8 (1,5 кг/т), премікс (1,3-1,5 л/т), роксил (1,5 кг/т) та інші.
При розміщенні озимих культур після стерньових попередників для захисту сходів від пошкоджень хліб-ною жужелицею та іншими шкідниками насіння обробляють новим мікрокапсульованим  препаратом промет 400 (2 л/т). Ця препаративна форма не має обмежень при застосуванні при протруюванні насіння у суміші з препаратами, які рекомендовані вище проти збудників хвороб.
Обробіток насіння проводять на спеціальних машинах ПС-10, Мобітокс, ПСШ-5 та інших. При цьому суворо дотримуються норм витрати препаратів і води (робочого розчину), контролюють рівномірність їх розподілу на насінні.

4. Система удобрення

Довготривала посуха та спекотна погода  поточного року призвели до пригнічення мікробіологічних процесів у результаті чого запаси легкозасвоюваних форм поживних речовин в грунті. особливо азоту, незначні. Ці особливості необхідно враховувати при визначенні доз і співвідношень поживних речовин у добривах при внесенні їх по непарових попередниках.
Найкращі результати забезпечує повне збалансоване мінеральне удобрення. Надлишок азоту в посушливих умовах провокує на початку вегетації інтенсивний розвиток вегетативної маси, яка потім не забезпечується потрібною кількістю вологи, що призводить до втрат врожаю. Застосування фосфорних добрив, навіть при внесенні в рядки, сприяє розвитку кореневої системи і стійкості рослин проти посухи. Надлишкове калійне живлення в цих умовах може різко підвищити осмотичний тиск грунтового розчину, що утруднює адсорб-цію поживних речовин рослинами.
Враховуючи обмежені можливості багатьох господарств, доцільно на угноєних полях чистих і зайнятих парів, а також багаторічних трав при сівбі обов’язково внести в рядки по 10-15 кг д.р. гранульованого суперфосфату. На інших площах найбільш ефективним є внесення повного мінерального добрива з розрахунку по 10-15 кг д.р. кожного елементу. З комплексних добрив краще всього застосовувати нітрофоску.

5. Посів

Строки сівби мають вирішальне значення для формування високого урожаю. Оптимальними строками посіву являються для Лісостепових районів області 25 серпня – 5 вересня, а для Степових – 1-10 вересня. Допустимі строки сівби в Лісостепових районах – 15 вересня, а в степових – 20 вересня.
 У першу чергу необхідно засівати площі по непарових попередниках на менш родючих грунтах. В середині оптимальних строків висіваються озимі по зайнятих парах і гороху, а в другій половині оптимальних строків – по чистому пару. Посів озимих в сухий грунт в сучасних умовах себе не виправдовує.
Норми висіву визначаються  з урахуванням сортових особливостей та попередників. Оптимальною нормою висіву озимої пшениці по чистих парах є 4,0-4,5 млн., зайнятих парах, багаторічних травах і зернобобових - 4,5-5,0 млн., по непарових попередниках - 5,0-5,5 млн. схожих насінин на гектар.
При сівбі на початку оптимальних строків необхідно додержуватись нижнього, а в кінці – верхнього рівня рекомендованої норми.
Глибина загортання насіння при сівбі в оптимальні строки і при достатній зволоженості грунту становить: для озимої пшениці 5-6 см; озимого жита і тритікале – 4-5 см. У посушливих умовах при наявності вологи на глибині 8 см і більше посів можливо проводити на 6-8 см з обов’язковим післяпосівним прикотковуванням. У даному випадку по-т-рібно висівати високорослі сорти типу Донецька 48, Одеська 267, Альбатрос одеський, Харківська 96.
При посіві в сухий грунт глибина загортання насіння повинна зменшуватись до 3-4 см, а норма висіву – збільшуватись на 10-20%.
При вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією посів проводять з формуванням технологічної або маркерної колії.
Передпосівний та осінній комплекс робіт по захисту посівів від хвороб, шкідників і бур’янів
 На посівах озимих поточного року основну шкоду слід очікувати від озимої совки і сажкових хвороб, а також від кореневих гнилей, хлібної жужелиці, злакових мук, мишеподібних гризунів та інших.
У допосівний період з метою зниження чисельності шкідників, запасу інфекції збудників хвороб і забур’яненості проводять слідуючі заходи і методи профілактичного і нехімічного характеру:
- ретельне очищення посівів від рослинних залишків і створення умов для їх швидкої мінералізації;
- невідкладне дискування після непарових попередників;
- культивація парових і інших підготовлених до посіву озимих площ під час масового відкладання яєць озимою та іншими видами підгризаючих совок, що забезпечує зниження до 90% цих шкід-ників і захист сходів без застосування інсектицидів;
- випуск яйцеїда трихограми;
- не допустити розміщення озимої пшениці після зернових колосових культур;
- за 5-6 днів до сівби провести грунтові розкопки на полях, виведених під озимі, з метою визначення чисельності грунтових шкідників (озима совка, хлібна жужелиця);
- внесення аміачної води під передпосівну культивацію з метою зниження чисельності озимої совки, хлібної жужулиці, дротяників і інших грунтових шкідників;
- посів озимих в оптимальний тер-мін: на ранніх посівах у 2-3 рази збільшується шкода від озимої совки, кореневих гнилей; фузаріозу, спеторіо-зу, борошнистої роси, бурої іржі, злакових мух, попелиць, мишеподібних гризунів та інших шкідливих організмів, внаслідок чого урожай може зменшитись на 20-30 і більше відсотків.
При чисельності шкідників більше ЕПШ на посівах озимих проводять заходи активної дії. При пошкодженні озимою совкою або хлібною жужелицею у фазу 1-3 листків більше 2-3% рослин обробляють базудином (діазеноном), 60%-ним к.е. (1,5-1,8 л/га), Бі-58 (1,5 л/га) або волатоном, 50% к.е. (2.0 л/га). Із синтетичних перитроїдів застосовують арріво, шерпу або децис. Норма витрати цих препаратів проти личинок хлібної жужелиці і гусениць озимої совки 1-3 віку 0,25 л/га; проти гусениць 4-5 віку – норму витрати цих препаратів збільшують на 30-50%.
Боротьба з бур’янами 
Озимі культури завдяки створенню з осені щільного стеблестою суттєво пригнічують розвиток бур’янів протягом всього вегетаційного періоду. Але на зріджених, погано розвинутих посівах, бур’яни завдають значної шкоди озимим.
Найбільш небезпечними для озимої пшениці будуть зимуючі (сокирки польові, підмаренник чіпкий, ромашка непахуча, фіалка польова, латук компасний, грицики звичайні, талабан польовий, дескурайнія Софії та інші), корнепаросткові (осоти рожевий і жовтий, берізка польова та ін.) і деякі ярі (рутка лікарська, гірчак берізковидний та ін.) бур’яни.
При високій забур’яненості посівів необхідно проводити хімічну прополку восени, що дасть змогу знизити навантаження на оприскувачі у напружений весняний період і зменшити шкодочинність бур’янів на ранніх етапах вегетації озимини.
Для осіннього застосування  кращим гербіцидом є сатіс (100-150 г/га), який здатний проникати в рослини не тільки через надземні, але й підземні органи. Цей гербіцид, в першу чергу, слід застосовувати на полях, які засмічені сокирками польовими, оскільки на цей бур’ян інші препарати діють менш ефективно.

Леонід Бондаренко,
директор Інституту рослинництва 
ім. В.Я.Юр’єва